« дор≥г дитинства (¬алерТ¤н ѕол≥щук)
¬алерТ¤н ѕол≥щук був одним ≥з найпопул¤рн≥ших украњнських поет≥в 20 Ц 30-х рок≥в ’’ ст. «агинув у б≥льшовицьких кат≥вн¤х у 1937 р. ѕодаю уривок ≥з його автоб≥ограф≥чних матер≥ал≥в Уƒороги моњх дн≥вФ.
Ќародивс¤ ¤ 1 жовтн¤ (18 вересн¤ за старим стилем) 1897 року в сел≥ Ѕ≥льче Ѕоремельськоњ волост≥ ƒубенського пов≥ту на ¬олин≥, в с≥мТњ сел¤нина Ћева ќлександровича, ¤кий т≥льки-но ставав на ноги з господаркою ≥ тому був б≥дний, аж син≥й, ¤к приказують у нас, хоч земл≥ було коло восьми дес¤тин так званоњ "вдобноњ". Ѕатьк≥вський р≥д Ц кр≥паки з д≥д≥в-прад≥д≥в. ѕрад≥д був панським чередником ≥ передавали, що граф —ултан вим≥н¤в його за собаку та прив≥з ≥з ѕол≥сс¤ на ƒубенщину Ч з того ми й ѕол≥щуки. ƒ≥д ќлександр був уже при панському двор≥, був розвинутий б≥льш-менш ≥ брав участь у польському повстанн≥ 1863 року. оли повстанн¤ провалилось, а графа вислали до —иб≥ру, то д≥д од дв≥рських од≥йшов, одержав ірунт, чого дворакам не давали, ≥ таким чином стали моњ батьки хл≥боробами. ћабуть, через те, що д≥д був дв≥рським, коло пр≥звища ѕол≥щук, ще нав≥ть у моњх документах, було чудернацьке французьке пр≥звище ѕлюто (plutot Ц значить УшвидшеФ), це, мабуть, граф п≥дган¤в так пок≥йного д≥да, дл¤ в≥др≥зненн¤ в≥д ≥нших ѕол≥щук≥в, ¤к≥ жили у Ѕ≥льч≥, так записали його ≥ в пос≥мейн≥ списки. Ѕатько, буваючи на волосних посадах один час, той додаток до пр≥звища знищив. «ате французька кров у ≥мен≥ таки Ї, т≥льки по материн≥й л≥н≥њ. “ут, переказують, були ¤к≥сь ем≥гранти з часу французькоњ революц≥њ, але без документ≥в, д≥тей ¤ких закр≥пачили через те саме та поробили сад≥вниками. ѕот≥м сюди дом≥шалис¤ пол¤ки, украњнц≥ Ц ≥ от з т≥Їњ покорч≥ вийшла мо¤ мати —оф≥¤ Ц найстарша дочка сад≥вника ћиколи овалевського з м≥ста озина у графа “арнавського. ажуть, мати була дуже гарною.
ƒитинство ¤ пров≥в дуже р≥знобарвно: користуючись волею, лазив поп≥д грушами, гостював у д≥да ћиколи, тод≥ мене носило по р≥зних теплиц¤х ≥з троп≥чними рослинами, б≥гав у л≥с по гриби в ∆абок риках коло озина, де було дуже страшно ≥ т. ≥н.
ѕерш≥ спомини-острови у мене так≥: десь лежу ¤ у пол≥ на меж≥, над≥ мною в блакит≥ кет¤ги жовтого зр≥лого в≥вса...